Плетіння сіток уособлює в собі як реально існуючу практику, так і метафору. Українці як всередині країни, так і закордоном, зазвичай незнайомі між собою, збираються для спільної роботи – плетіння комуфляжних сіток, які будуть захищати людей та техніку від ворожих атак. Не дивлячись на те, що ця практика обумовлена трагічними подіями, і має виражену мету – приносити користь для всієї країни, для багатьох людей вона може мати також терапевтичну дію або ставати приводом для соціалізації. Плетіння сіток є уособленням самоорганізації, горизонтальної та спільної дії, в якій можлива емансипація кожного учасника.

В кожній роботі проєкту, художниці та художники працювали з різними спільнотами українців_ок, та виступили в ролі медіаторів та фасилітаторів комунікативного та творчого процесів. В цьому контексті спільної та колективної дії були зібрані різні досвіди українців_ок як всередині країні, так і закордоном.

Продовжуючи свою багаторічну практику, Катя Бучацька разом із 15-ма нейровідмінними художниками та художницями, створила роботу “Щирі вітання”, що переосмислює усталені практики побажань та привітань. Зазвичай вітання мають форму мовленнєвих кліше, які частіше обумовлюються усталеними нормамм мови, а не людським потребам чи реальним обставинам. У своїй роботі Бучацька досліджує трансформації мови в надзвичайних, загрозливих обставинах українського сьогодення.

“Робота” Олександра Бурлаки складається із лляних домотканних полотен, що є результатом традиційних практик ткацтва, характерних для української культури. Водночас, полотна створюють тло для розповіді про особисті досвіди та глобальні катастрофи, про які йдеться в інших роботах проєкту.

Робота “Цивільні. Вторгнення” Андрія Рачинського та Даниїла Ревковського створена із зібраних з відкритих джерел архівних відео, що були зняті мирними жителями до та під час вторгнення Росії в Україну. Аматорські відео, створені безпосередніми свідками подій, мають ризик забугитись та забути в безперевному потоці інформації та постійній появі нового контенту. Зібрані разом в єдине висловлювання, відео транслюють досвіди різних людей, а також слугують як докази злочинів російської армії.

“Комфортна робота” Андрія Достлєва та Лії Достлєвої іронічно досліджує стереотипи та очікування, які покладаються на біженців у Європі. У проєкті взяли участь спільноти українців, що зараз знаходяться в Польщі, Німеччині та Сполученому Королівстві. За участі місцевих професійних акторок та акторів, українці та українкиі в ігровій формі спрямомувають стереотипні уявлення на тих, хто їх створив.

Хоча всі чотири роботи функціонують за логікою культурних творів, вони меншою мірою є результатом художньої уяви, а натомість проявами реальності, що промовляє сама за себе. У діалозі з темою цьогорічної бієнале «Іноземці скрізь» проєкт Українського павільйону торкається теми інакшості — через різноманітні особисті досвіди війни, еміграції та соціальної інтеграції.